shkolageo.ru 1 2 ... 7 8



Словник термінів а

  • Абстракція художня (від лат. abstractio – віддалення, відволікання) – засіб художнього мислення і побудови образу реальності в мистецтві. Передбачає відволікання від другорядного в інформації щодо об’єкту, акцентування її значущих моментів.

  • Абстракціонізм (абстрактне мистецтво) – напрямок в мистецтві ХХ ст., що відмовляється від зображення реальних предметів і явищ у живописі, скульптурі та графіці. Абстрактне мистецтво заперечує пізнавальні задачі художньої творчості. Виникло у 1910-х рр. як анархічний виклик суспільним смакам.

  • Агора (грецьк. базарна площа) – за часів Гомера – народне, судове або вільне зібрання громадян. Згодом таку назву отримала площа для проведення зібрань, якій належала роль центру міського громадського життя. По краям площі розташовувалися суспільні і культові споруди, а також торгові намети.



  • Академізм (від грецьк. akademia – філософська школа Платона, Фр. akademisme) – напрямок в образотворчому мистецтві XVII – XIX ст., що догматично наслідувало зовнішнім формам класичного мистецтва. Ширше академізм розуміється як будь-яка канонізація, перетворення в беззапречну норму ідеалів та принципів мистецтва попередніх епох.

  • Акварель (франц. аquarelle від лат. aqua – вода) – фарби, де фарбуючий пігмент зв’язується рослинним клеєм, медом, гліцерином. Вони легко розводяться у воді, тому основні якості акварельного живопису – прозорість фарб, через які просвічуються тон і фактура основи (частіше за все паперу, шовку), чистота кольору.

  • Аксіологія (грецьк. axios – цінний і logos - вчення) – учення про цінності, філософська теорія загальнозначущих принципів, що визначають напрями людської діяльності.

  • Алтар (від грецьк. altaria, altarius, від altus – високий та ara – височина возвышение, жертовник) – височина, що слугує жертвопринесенню. У Древній Греції та Римі – окремі споруди. В християнських храмах – столи („престоли”) для здійснення безкровної жертви євхаристії. Пізнаше так стала називатися вся східна звичайно найвисока частина храму, де знаходиться „престол”, відмежована алтарною перепоною, а в православних храмах з XIV ст. – іконостасом.

  • Ампір (від франц. empire - імперія) художній стиль в архітектурі й прикладному мистецтві пізнього класицизму, що виник у Франції за часів наполеонівської імперії на початку ХІХ ст. Пізніше розповсюдився у інших країнах світу. Орієнтований на древньоримські та древньоєгипетські форми.



  • Амфітеатр – архітектурна форма римського театру; ряди глядацьких місць у вигляді сходів розташовувалися не як у класичному античному театрі півколом або підковоподібно, а еліпсом навколо сціени або арени, що займала центральне місце.

  • Анали (від лат. annales від annus – рік) – древньоримські, а також середньовічні літописи. В широкому розумінні – запис найбільш значущих щорічних подій.

  • Аналіз – розкладання, розчленування цілого на частини; метод наукового дослідження, що полягає в уявному чи фактичному розкладанні цілого на частини.

  • Анімалізм, анімалістичний жанр (від лат. animal – тварина) – зображення тварин в живопису, скульптурі і графіці. Художників, що працюють у цьому жанрі, називають анімалістами.

  • Антаблемент – основний елемент класичної архітектурної споруди – горизонтальна частина, що спирається на колони; складається з архітрава, фриза і карнизу.


  • Апсіда – алтарний виступ у християнських церковних будівлях, півкруглий або багатокутний за планом.



следующая страница >>